Як “перезавантажити” зіпсовані стосунки з дитиною?

Більшість порад про проблеми у стосунках батьків та дітей говорять лише про те, як уникнути розладу. Якщо ж він уже трапився, складається враження, що залишається викинути їх у смітник і завести якісь нові. Чимало мам і тат розпачливо думає про те, що вони так зіпсували стосунки з дитиною, що тепер хороших стосунків не буде ніколи. Інші просто одного разу прокидаються і починають все з нуля. Хто має рацію і чи можливе перезавантаження у стосунках батьків і дітей, якщо батьки добряче їх зіпсували?

Ось що радять психологи та досвідчені батьки вже дорослих дітей:

1. Не вдавайте, що нічого не було.
З чистого аркуша і відразу набіло – здається, саме так найкраще побудувати, нарешті, добрі стосунки. Але жодного чистого аркуша немає. Ви не берете новий зошит. Ви продовжуєте спілкуватися з тією ж дитиною, яка вже вас боїться, або на вас ображена, або припинила вас сприймати як близького, або має через вас проблеми.
Якщо те, що було, тепер, як ви бачите, було неправильно, визнайте це. Краще вголос. Ідеально – з вибаченням. Пам’ятайте, вибачатися і повторювати по колу те, що псує ваші стосунки, сподіваючись, що вибачення все зроблене скасують – це не перезавантаження. Не дивуйтеся, якщо реакцією буде скепсис, страх чи замкнуте мовчання. Нічого не змінюється чарівним чином від обіцянки, що тепер все буде інакше.

2. Вирішуйте не тільки, чого більше між вами не буде, а й що буде натомість.
Якщо ви вирішили більше не кричати на дитину через двійку, не бити її, коли вона щось псує вдома, не відпускати дошкульних жартів, пам’ятайте, що природа не витримує порожнечі. Якщо ви не обдумаєте, яку реакцію хочете видавати замість негативної, автоматично відтворите те, до чого звикли. Дитина знову скривджена чи перелякана, вас знову з’їдає почуття провини. Жодного руху вперед.

3. Перебудовувати свою поведінку недостатньо.
Так, тепер ви з тата-коуча, який жорстокими глузуваннями і ігноруванням виховував чемпіона життя, стали татом-підтримкою і сподіваєтесь стати татом-натхненником. Або з мами, яка асоціюється з п’ятигодинним криком щовечора (адже будинок має бути ідеальним!), в маму, яка навчилася розслаблятися і навіть, можливо, змирилася з тим, що дитина стане в майбутньому касиром у супермаркеті чи перукарем. Принаймні, рішення ухвалено. Але дитина вже отримала свою порцію травм. З деякою ймовірністю навіть запрацював ПТСР, що позначається не лише на психологічному стані, а й на неврології дитини. Із цим необхідно працювати окремо. Вам теж, швидше за все, потрібен психолог, щоб опрацювати причини, через які ваша поведінка псувала стосунки з дитиною і щоб пережити перехідний період, коли чудо-результатів відмови від насильства взагалі не видно.

4. Тримайте дистанцію.
Не лізьте з душевними розмовами та розпитуваннями. Якщо ви схаменулися, що ваші стосунки з дитиною сильно погіршилися, то вони вже на такій стадії, на якій до ближнього кола довіри до дитини ви більше не входите і що дозволено для найближчих, буде болючим вторгненням у особисті межі у вашому випадку. Довіру треба будувати знову.
Звичайно, в кіно місток між батьками та дітьми вишиковується через пояснення, які змушують глядачів зворушитися. Але в житті зі слів не треба починати. Вони знадобляться пізніше. Спробуйте створювати позитивний зв’язок чимось таким, що не зобов’язує, наприклад, маленькими побутовими ритуалами. Спільною кавою (якщо йдеться про підлітка або дорослу дитину) щоранку, прогулянкою щонеділі – ідеї для «теплих» ритуалів можна зустріти в інтернеті.
Багато батьків, зрозумівши, що душевних розмов не буде і в паніці, що бояться втратити зв’язок з дитиною зовсім, починають моніторити соцмережі дітей і всі їхні контакти, читати особисте листування та щоденники. Це крок у прірву. Ви не тільки не зрозумієте свою дитину краще (з дуже великою ймовірністю), але й зруйнуєте можливість встановити більш теплий емоційний зв’язок, коли таке розкриється (адже розкриється).
Взагалі більше дізнайтесь про особисті межі. Багато хто не розуміє, чому викинути стару футболку дитини без хоча б попередження (а краще з дозволу), поки вона в школі, це вже вихід за її межі.
Можна спробувати натомість дізнаватися про емоційне життя дитини опосередковано. На допомогу прийде мистецтво. Наприклад, перегляд фільмів, які можуть бути цікаві вам обом і не торкаються особистих для вас обох тем. Правда, якщо відносини зіпсовані вже сильно, дитина може почати дошкульно жартувати над усім, що вас зворушило або сподобалося у фільмі. Просто підготуйтеся морально.

5. Не сподівайтеся передати кермо дитині, якщо вона – неповнолітня.
Є велика спокуса просто дати тепер все вирішувати та вибирати дитині, сподіваючись стати таким чином доброю мамою (або добрим татом). Ви, як і раніше, за неї відповідальні.
Особливо за її здоров’я. Ні, дитина, яка постраждала від насильства, не стає автоматично священним джерелом знань, як треба вибудовувати добрі стосунки. І не кожен її вибір іде її на користь.
Доведеться зробити щось набагато складніше, ніж просто стати з авторитарного капітана корабля тим, кого слухняно ведуть. Доведеться шукати баланс, працювати з проблемами, що накопичилися, думати над рішеннями і враховувати різні інтереси і дитини, і сім’ї.

Ліліт Мазікіна