Намагайтеся і вчіться:
• БУТИ на його стороні завжди;
• вміти СЛУХАТИ, не перебиваючи, коли підліток щось розповідає, щоб він міг виговоритися і не боявся, що у відповідь на будь-яку його фразу ви будете протягувати якісь свої виховні ідеї ( «Ось бачиш! А я говорила!»);
• вміти МОВЧАТИ, коли дитина не хоче нічого розповідати;
• вміти ВІДМОВЛЯТИ, коли це необхідно, відмовляти твердо, але доброзичливо;
• вміти ВІДПУСКАТИ і ДОВІРЯТИ, коли дитина починає жити своїм «особистим» життям (друзі, подруги, поїздки, листування);
• вміти ДОМОВЛЯТИСЯ з дитиною, не доводячи ситуації до конфлікту (йому завжди щось потрібно від вас, а вам – від нього: «Не будеш допомагати – не отримаєш кишенькових грошей»), і дотримуватися домовленостей;
• СТВОРИТИ такі умови, щоб у дитини не було причин брехати вам (причин брехні три: страх, вигода і психопатологія, дві з них ви в силах виключити, третю – вилікувати);
• ВИКЛЮЧИТИ зі спілкування запитання на кшталт:
– «Як справи в школі?»,
– «Ти чого мовчиш?»,
– «Ти чого такий сумний?»,
– «Ти чого такий брудний?»,
– «Я дивився електронний щоденник і хочу поговорити про це … »та інше;
• розмовляти не повчаючи, СПІЛКУВАТИСЯ на рівних;
• навчитися розмовляти НЕ ПРО ШКОЛУ, а про життя взагалі;
• не намагатися контролювати все в житті підлітка (це все одно неможливо), а виховати так, щоб він знав, як правильно реагувати на позаштатні ситуації (насильство, алкоголь, наркотики та інше);
• навіть караючи, робити так, щоб дитина не сумнівалася, що ВИ ЇЇ ЛЮБИТЕ.

З книги М. Лабковського «Хочу і буду»