Учениця 9 класу гімназії Єлизавета Конанчик створила архітектурний макет «Будинок «Слово» (1929 р., Харків). Реалізація такого проєкту стала результатом осмислення прочитаної книги Володимира Куліша «Слово про будинок «Слово», зацікавленості темою «Розстріляного відродження» та намагання зрозуміти більше про події того часу.

Дівчина працювала над макетом під час весняних канікул: продумувала особливості архітектури, розташування будівлі, усі деталі – фактично відтворювала не просто будинок, а атмосферу часу.

«Це не просто проєкт. Це діалог з епохою та з тими, кого змусили мовчати. З тими, хто писав, творив, горів – і був знищений совєтською владою.

Це і є справжнє навчання. Коли знання переходять у дію. Коли історія надихає створювати. Коли з’являються глибокі сенси. Це і є той самий діяльнісний підхід, про який ми так багато говоримо. І так рідко по-справжньому бачимо», – наголошує вчитель історії Андрій Стецюк.

Це вже не перший подібний проєкт Єлизавети. У 6 класі вона створила проєкт «житла східних слов’ян», потім перейшла до трипільського житла в с. Легедзиному на Черкащині, до Городища.