Гімназія долучилася до благодійного проєкту «Хібукі-терапія», який запроваджено в перші дні війни ізраїльським психологом Дафною Шарон-Максимов. Проєкт має кілька спонсорів з Ізраїлю та США, аби безоплатно дарувати терапевтичну іграшку. Таку іграшку купити неможливо. Тож щодня дедалі більше українських дітей можуть отримати заспокійливі обійми Хібукі. Серед них – і учні гімназії. Цього разу учасниками заходу стали 16 учнів початкової школи, які через війну покинули власні домівки та знайшли прихисток у нашому місті.

«До нашої гімназійної родини долучилися діти різного віку з різних регіонів, для кожного з них шукаємо методи адаптації. Тож цього разу найменші учні змогли стати учасниками такого цікавого й важливого проєкту. Очікуємо подальшої співпраці, адже ще є багато дітей, яким зможемо таким чином допомогти», – зазначила директорка гімназії Ірина Топчій.

Хібукі в перекладі з івриту означає «обійми», ця іграшка вміє обіймати. Вона є терапевтичною методикою роботи з дитячою травмою. Створив її доктор Шай Хен-Галь у 2006 році під час другої ліванської війни в Ізраїлі. З того часу Хібукі допомагала дітям Ізраїлю, Японії, Америки переживати травму, впоратися з болем, втратою та руйнуваннями, а зараз терапевтична іграшка Хібукі допомагає дітям України.

Маленькі гімназисти спочатку взяли участь в арттерапевтичному занятті для заспокоєння, розслаблення, знайомства один з одним. А потім дізналися про особливості собаки-обіймаки й отримали в подарунок Хібукі.

«Дитина отримає нового друга, про якого піклується, довіряє йому таємниці, страхи, перекладає травми на собаку. Всі дитячі тривоги переходять на іграшку. Тоді дитина простіше переживає стресові ситуації», – зазначає Валерія Шинкарьова, координаторка ізраїльського проєкту в Черкаській області.

Хібукі – це не просто песик із сумними очима. Це іграшка-модель, деталі якої ретельно продумані й виважені. Хібукі має ідеальний розмір – він як новонароджене немовля. Обіймаючи його, дитина з одного боку відчуває захист, а з іншого боку – відчуває себе опікуном, тим хто піклується, бере на себе активну позицію, що є дуже важливим для терапії травми. На дотик Хібукі м’якенький. Торкаючись до іграшки, дитина відчуває тепло і затишок, а, отже, безпеку. Інший секрет Хібукі – сумні очі. І це також не випадково. Дитина, вдивляючись в очі Хібукі, переносить на нього свої страхи й переживання, навчається розуміти себе, піклуватись про себе та інших, бути чутливим. Таке перенесення травматичного досвіду з дитини на іграшку допомагає їй упоратися із психотравмою й не застрягнути в ній.