«Революція Гідності» – подія, що стала наймасштабнішою в новітній історії України. Українське суспільство з часів проголошення незалежності взяло курс на приєднання до європейської цивілізації, тому відмова тодішньої влади підписати Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом викликала хвилю мирних протестів.
Майдан – це не моноліт, це не тільки про прагнення до Євросоюзу. Євромайдан, що згодом переріс в Революцію Гідності, ще й про поштовх до змін в Україні, процес зміни посттоталітарного суспільства на демократичне. Українці виходили з акцією протестів, що під обіцянки президента не застосовувати силу до мирно налаштованих громадян i дзвони Михайлівського Золотоверхого собору перетворились на жахливе кровопролиття. На три місяці там розгорнулась модель архаїчної Запорізької Січі, де зібрались звичайні люди, які неозброєні вийшли зі своїх домівок боротися за свої права і справедливість. Революція – це дилема між правом і справедливістю, але право не має стояти протиріч справедливості.
Це була боротьба з проросійською владою, боротьба за свободу, адже для українців свобода – це релігія. Це була хоробрість і самопожертва в ім‘я кращої України. Український народ довів свою відданість свободі, свою гідність, заплативши найвищу ціну – життя людей, нині названими « Небесною сотнею» . І кожен розуміє, з якого боку барикад бились наповнені патріотизмом серця, стривожені дзвонами Майдану, а з якої – закам‘янілі груди.